П`ятниця, 2017-11-24, 22:05:16
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Лохвицьке медичне училище

Історія училища

У 30-х роках, в умовах інтенсивного економічного розвитку різко зросла потреба в кваліфікованих кадрах для всіх галузей виробництва, науки і культури. Не була виключенням і медицина. Існуючі на той час на Полтавщині фельдшерсько-акушерські школи в Кременчуці та Полтаві не могли забезпечити потреби регіону в медичних кадрах середньої ланки. В зв’язку з цим Наркомат охорони здоров"я УРСР  у вересні 1936 року прийняв рішення про відкриття додаткових дворічних шкіл по підготовці медсестер у Гадячі, Лохвиці та Хоролі.

Лохвицька медшкола почала діяти у вересні 1936 року. ЇЇ організатором був головний лікар райлікарні хірург Павло Овсійович Сулима, якому і довелося очолювати медшколу за сумісництвом протягом всього довоєнного періоду.

 Перший набір складався з трьох груп загальною кількістю близько 100 учнів. Заняття проводилися в пристосованому приміщенні колишньої земської лікарні. Навчально-практичною базою була місцева лікарня, розрахована на 100 ліжок. Викладачами за сумісництвом працювали вчителі вечірньої школи робітничої молоді та працівники лікувальних закладів Лохвиці. Серед них – П.Г.Батієвський, Б.В.Варда, І.В.Каганер, В.Н.Куниця, І.С.Чернегіль, С.М.Бараннік, Є.В.Боряченко, Я.Т.Гринь. В 1937 році міськрада додатково передала медшколі одну з будівель, що належали раніше єврейській общині міста. Після реконструкції приміщення в розпорядженні навчального закладу стало 5 аудиторій, бібліотека-читальня, "червоний куток" для проведення масових і виховних заходів. Перший випуск Лохвицької медичної школи (пізніше вона називалась медсестринською) відбувся у 1938 році. За 5 довоєнних років було підготовано і випущено 372 медсестри.

З початком Великої Вітчизняної війни майже всі випускники пішли на фронт, де їм довелося нести нелегку службу на передовій, в польових і тилових шпиталях. Так довелося працювати у Лохвиці в шпиталі для військовополоненних і зазнавати поневірянь під час німецько-фашистської окупації краю викладачу педіатрії, колишній завідуючій дитячою лікарнею Ользі Йосипівні Кравець.

Полягли в боях за свободу і незалежність Вітчизни викладач Сергій Федорович Діденко, випускники Михайло Пестич, Іван Однонивний, Степан Шостак та інші. В партизанських лісах Білорусії воювала випускниця Лохвицької медшколи 1939 року, уродженка села Корсунівка, Надія Харченко (дівоче прізвище -Худояр). 22 грудня 1942 року в бою з окупантами біля райцентру Логойськ, що під Мінськом, медсестра-партизанка замінила вбитого кулеметника і ціною власного життя забезпечила успіх бойової операції. Відважній партизанці споруджено пам’ятник у Логойську, одна з вулиць міста носить її ім’я.

Повернулися з війни в Лохвицю військові медпрацівники Галина Тимошко, Марія Семеній, Галина Федорчук, Анастасія Гетьманенко та інші.

Багато лохвицьких медиків були нагороджені орденами і медалями СРСР: викладач М.П.Сидоренко, випускники А.П.Діброва, О.І.Горошко, М.І.Головіна, К.Б.Дем’яненко, І.Челюк та інші.

 

У зв’язку з німецькою окупацією Лохвицька школа медичних медсестер у вересні 1941 року припинила свою діяльність. Але вже у квітні 1946 року в газеті «Зоря» з’явилися оголошення про відновлення з  травня місяця занять на другому курсі. Роботи було багато. Матеріальну базу довелося відновлювати практично з нуля: окупанти знищили бібліотечний фонд, меблі, обладнання, один з корпусів був зруйнований вщент прямим влученням бомби. І все ж, на вересень 1946 року заняття в школі були відновлені повністю. Навчання спочатку проводилося у пристосованому приміщенні гуртожитку педагогічного училища. Учні сиділи на грубо збитих лавах за саморобними столами. Аудиторії у вечірній час освітлювалися керосиновими лампами і чадними каганцями, зробленими зі снарядних гільз. Не було підручників, тому при написанні конспектів використовувалася макулатура: писали на полях старих газет і на звороті трофейних карт. Та незважаючи на труднощі, лікарі-ентузіасти К.Т.Тітова, Л.О.Зіменко, І.Й.Красношапка, М.Ю.Олійник, Е.Е.Юзефович з колегами робили все, щоб в складних післявоєнних умовах забезпечити якісну підготовку медичних працівників. Поступово робота школи нормалізувалася. Починаючи з 1948 року щороку випускалося 60-90 медсестер.

В 1953 році в зв’язку з загальною перебудовою системи освіти Лохвицька школа медсестер була реорганізована в медичне училище. Підготовка спеціалістів стала вестись за трьома профілями: медичні сестри і акушерки (на базі 7 класів) та фельдшери (на базі 7 і 10 класів).

В 1956 році медучилище в Лохвиці закрили. Його діяльність була відновлена лише в 1962 році, після відповідної постанови Ради Міністрів УРСР. Після ремонту училищу для навчальних цілей було передано хірургічний корпус райлікарні. Чимало довелося попрацювати директорам училища Н.П.Батієвській, Л.В.Кириченко, Г.А.Гриценку, яким довелось очолювати навчальний заклад у 1962-1973 роках. Поступово матеріальна база училища поліпшувалася. Функції навчально- практичної бази виконували райлікарня, районний тубдиспансер зі стаціонарем, районна дитяча та бальнеологічна лікарні. Училище готувало  медсестер, акушерок і фельдшерів. Пізніше дві останні спеціальності довелося скоротити.

В 1974 - 1990 р. навчальний заклад очолювали В.С.Гуменюк та В.І.Чепеленко;1990-2007 р. - Таміла Володимирівна Січкар, з 2007 року – Царинний Анатолій Дмитрович.

В 1988 році училищу було передане колишнє приміщення школи № 1 по вул. Шевченка б. 27. Відтоді – це головний навчальний корпус закладу.  Тепер це вищий навчальний заклад 1 рівня акредитації Полтавської обласної ради «Лохвицьке медичне училище. Крім відділення «Сестринська справа» (зав. відділенням Н.П.Присяжна), з 1992 року було відновлено підготовку студентів відділення «Лікувальна справа». Багато років організовує і керує практикою студентів І.І.Павлик. З 1984 р. по 2010р. заступником директора з навчальної частини працював Авраменко В.Ф., який приклав багато зусиль для перебудови приміщення школи №1 в другий корпус училища. Токар Н.Б. - заступник директора з навчальної частини з 2010 року. В училищі діють факультативи, гуртки та спортивні секції. Крім усього, училище – це й значний культурний центр. Виховну роботу в училищі з 1989 року очолює заступника директора  з гуманітарної освіти та  виховання С.Г.Лесик. Методист училища – Білик О.В., з 2008 року.

За роки існування училища дипломи молодших  спеціалістів  більше 7 тисяч  випускників. Багато з них продовжили навчання в медичних вузах і стали лікарями. Деякі з них повернулися в альма-матер вже викладачами. 

Лохвицьке медичне училище знане і користується популярністю серед абітурієнтів не лише в районі чи області, але й за її межами. Адміністрація училища робить усе, щоб підняти престиж закладу.

За останні роки обладнано два комп’ютерних класи, з підключенням до мережі інтернету та наявністю wi-fi, поліпшується з кожним роком матеріально-технічна база училища, бібліотечний фонд. В даний час в училищі 28  кабінетів та лабораторій. В училищі 44  штатних викладачів, з них: кандидат наук –1, викладачів вищої категорії - 16, викладачів першої категорії - 10, викладачів-методистів – 6 та 17 викладачів - сумісників, лікарів ЦРЛ. Викладачі училища постійно підвищують  свій професійний рівень, а це означає, що Лохвицьке медичне училище йде в ногу з часом.                 

  

 

Copyright MyCorp © 2017
Конструктор сайтів - uCoz